Розділи

  • Загальне

    • Підчасов Євген Вікторович

      кандидат психологічних наук, доцент,
      доцент кафедри практичної психології,
      інженер лабораторії програмного забезпечення Інституту інформатизації освіти
      ХНПУ імені Г.С.Сковороди

      ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ДИСТАНЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ (ДОТ)

      Дистанційні технології як форма навчання

      Дистанційна освіта (ДО) та освіта із застосуванням  дистанційних освітніх технологій набуває все більшого поширення в Україні. А враховуючи загальносвітові тенденції – акцент на гнучкості та досяжності освіти – цей напрямок здобуває все більш актуального значення. Проект концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років [5] у частині 3.4. «Доступ до новітніх засобів навчання та технологій навчання» наголошує на забезпеченні всіх навчальних закладів широкосмуговим інтернетом до 2020 року, в тому числі для використання у сфері освіти й науки ІТ-розробок (e-learning / е-навчання). Поряд з концепцією розвитку освіти України було прийняте Положення про Дистанційне навчання, що визначає основні засади організації та запровадження дистанційного навчання [3]. Але загальна концепція Дистанційного навчання (синонім ДО), в Україні тільки-но здобуває власних рис. Це призводить до того, що термінологія, методичні нормативи та вимоги часто досить суттєво відрізняються від вишу до вишу. В той же час існуюча законодавча база дозволяє узгоджувати використання ключових термінів та позначень і у даній роботі ми будемо спиратися на термінологію та вимоги, що пропонуються саме Положенням про Дистанційне навчання (ДН).

      В першу чергу необхідно зазначити, що освіта за допомогою засобів та технологій дистанційного навчання (ТДН, як законодавчо закріплений термін- синонім ДОТ) це така ж за сутністю освіта як і традиційні форми (денна, заочна, вечірня тощо), тому вимагає: дотримання певних методологічних вимог щодо побудови курсів; часу на підготовку навчального матеріалу викладачем; часу на проведення самого навчання за дистанційного системою як повноцінного робочого часу викладача; спеціалізованої організації роботи студентів за цією формою навчання; врахування особливостей розробки, побудови та публікації (представлення) матеріалів у веб-середовищі дистанційного навчання (ВСДН), включаючи також психологічні особливості роботи у ВСДН.

      Поряд з цим, необхідно чітко розрізняти дві форми навчання із застосуванням технологій дистанційного навчання (ТДН) – застосування ТДН для забезпечення навчання у різних формах та безпосередньо Дистанційне навчання (ДН)(так звані «чисті» дистанційні курси). У першому випадку навчання включає як безпосередньо-контактну форму, так і дистанційну у ВСДН, наприклад платформі Moodle, а у другому навчання здійснюється максимально за допомогою ВСДН, де контактна форма представлена у вигляді відеолекцій, вебінарів, чатів, мультимедійних лекційних матеріалів тощо.

      Наразі в Україні переважно представлена перша форма, тому зазвичай і мова переважно йде про використання ТДН відносно традиційних форм, але законодавчо і за фактом піднімається питання введення і поширення дистанційних курсів як окремої форми навчання.

      Долаючи стереотип сприйняття дистанційних курсів, як чогось незвичного, особливого, необхідно зазначити, що навчальні курси побудовані із застосуванням ТДН мають ті ж структурні, навчальні і методичні елементи, що і традиційні. Серед них – лекції, практичні, лабораторні та семінарські заняття, індивідуальне та групове консультування, перевірка та рецензування робіт, контрольні заходи (заліки, екзамени, модульний контроль, контрольні роботи, реферати тощо), керівництво науковими роботами та проектами (атестаційні, курсові, дипломні) та інше. Методична робота передбачає фактично ті ж види робіт, що й за традиційних форм навчання – розробка навчальних планів, програм, форм контролю, навчальних матеріалів, корегування матеріалів тощо. Окремо розглядаються, у зв’язку з їх специфічністю у підготовці та побудові – відеолекції, відеоконференції, вебінари, веб-консультації, мультимедійні матеріали, віртуальні тренажери тощо.

      Також необхідно враховувати специфічність застосування ТДН:

      • ресурс необхідний для адаптування навчальних матеріалів до веб-середовища та викладення їх на веб-ресурсах;
      • вимагає спеціального обладнання для повноцінного функціонування;
      • спеціалізованої організації роботи студентів та викладачів за цією формою навчання;
      • врахування специфіки розробки, побудови та публікації (представлення) матеріалів у ВСДН, включаючи також психологічні особливості роботи у віртуальному середовищі;
      • ця специфічність полягає і у психологічних складових організації роботи студентів у ВСДН – особливості побудови, представлення та сприйняття навчального матеріалу (структурування, час роботи у ВСДН, особливості сприйняття, уваги, дизайн та колірна гамма, можливості та особливості самостійної роботи, особливості контакту з викладачем, особливості взаємодії системи «людина – машина» тощо).

      Таким чином, при дистанційному навчанні необхідність технологічної та організаційно-методичної координації діяльності учасників навчального процесу є важливою умовою організації діяльності на всіх етапах реалізації навчання.

      Будь-яка новація спочатку вимагає певних зусиль, і в ДН вони зовсім не так великі, як може здатися на перший погляд. Зате потім електронний курс переходить в режим підтримки і основні трудовитрати викладача зосереджені на супроводі освітнього процесу. І за правильної побудови і достатньої вмотивованості, від останнього більшість викладачів дистанційних курсів одержує виключно позитивні емоції [1].

      Необхідно підкреслити, що перевага дистанційних платформ, наприклад Moodle, полягає в тому, що налаштування системи настільки гнучкі, що дозволяють пристосувати кожний курс не тільки під особливості конкретної дисципліни, що викладається, але і до смаку конкретного викладача. Задача ж викладача полягає в розгортанні функціональних елементів курсу, настроюванні зовнішнього вигляду і організації свого робочого простору з використанням різних інтерактивних сервісів, що надаються системою.

      Психолого-методологічні особливості побудови дистанційного навчання

      Аналізуючи основні методологічні вимоги до дистанційних курсів з психологічної точки зору можна акцентувати увагу на деяких аспектах, які часто залишаються поза увагою, сприймаються немов «за умовчанням» і нажаль не завжди враховуються. Насправді ж, врахування цього ряду методологічних вимог, з психологічним наповненням, значно підвищує якість навчання при застосуванні ТДН. Нижче ми розглядаємо ряд особливостей, врахування яких оптимізує  процес навчання і підвищує його якість.

      Так, у загально-гуманітарних дисциплінах вага ТДН може бути вищою, ніж у точних, технічних та спеціалізованих курсах, в яких, у порівнянні з загальними курсами, може передбачатись більше контактних форм. Але необхідно зазначити, що ТДН дуже гнучкі і багато форм і засобів можуть бути адаптовані до потреб спеціалізованих курсів (практичні, лабораторні, залікові роботи, проекти, віртуальні тренажери тощо), особливо якщо викладач на достатньому рівні володіє інформаційними технологіями і може творчо підійти до побудови навчального матеріалу. Такий підхід значно підвищує якість навчання зважаючи на те, що сучасне студентство зростає у середовищі інформаційних систем і простору.

      Розрахунок навчального навантаження повинен здійснюватись з урахуванням санітарно-гігієнічних і психологічних норм організації навчання, в тому числі і при використанні ТДН, яке не повинно перевищувати 54 години на тиждень і 9 годин на день – 6 годин у ВСДН (аналогічно до контактної форми) та 3 години на самопідготовку). Також при розробці матеріалів дистанційного навчання матеріал вибудовують за нормами контактної форми, таким чином, щоб передбачити для студента кожні 1 – 1,5 години перерву у 10 – 15 хвилин [2,6].

      При впровадження ТДН у поєднанні з традиційними формами рекомендується їх об’єм на рівні від 10 % - 40 % на дисципліну в залежності форми навчання, циклу та об’єму дисципліни, що дає змогу задіяти різні засоби і форми ТДН, не обмежуючись тільки формами перевірки знань.

      Необхідно залучати інтерактивні методи  зокрема включення групової роботи до системного навчання із за допомогою ТДН – рекомендується 10 – 30% від об’єму дистанційного матеріалу або 20 – 40 % від традиційної форми. Це дає змогу розширити засоби навчального впливу, розвивати комунікативні навички, навички взаємодії, колективної роботи і узгодження рішень, тощо і здійснити вихід за так звану зону комфорту зокрема (при робота у дистанційному режимі може спостерігатися тенденція до індивідуалізації роботи у плані замикання людини на собі).

      Має сенс розміщення в курсі Робочої програми дисципліни, що вивчається, у дистанційному навчанні велика вага покладається на самостійне планування робочого часу і це дозволить користувачам зорієнтуватись у навчальному матеріалі і самому побудувати зручну траєкторію самопідготовки, не витрачаючи для цього час на попередній аналіз представленого в курсі матеріалу.

      В організації навчання у межах теми (розділу) бажано враховувати наступні вимоги у побудові тематичних розділів курсу [1,2]: 

      • на початку розділу студенти одержують теоретичні відомості за даною темою – лекційний матеріал; докладний розбір учбових прикладів з обговоренням основних методів вирішення тощо;
      • при плануванні роботи у межах теми (розділу) оптимально задіяти від 3 до 5 видів робіт (максимально 7 для уникнення перевантаження);
      • необхідно передбачати зміну виду діяльності у кожному розділі, а також застосовувати інтерактивні елементи для включення активності студентів. Але не бажано перевантажувати активними елементами – оптимально 1 – 2 інтерактивних елементи на розділ;
      • регулювати розмір розділу можна також винесенням необов’язкового матеріалу у додатковий ресурс, що дозволить акцентуватися на ключовому (тезаурус) та знову ж дозволить студенту будувати власну траєкторію навчання та заглиблення у матеріал;
      • потім в розділі надається завдання для самостійної роботи, додаткові індивідуальні завдання. Це одна–дві задачі, що містять які-небудь специфічні особливості, для поглиблення у матеріал; – у кінці теми студентам можна надати аналіз характерних рішень і помилок, засоби контролю й самоконтролю.

      Не варто нехтувати і особливостями організації та оформлення матеріалу. В цьому сенсі можна використати такий термін як дизайн курсу та матеріалу. За бажання автора курсу заглибитись у дану тематику можна порекомендувати, крім традиційного загального напрямку дизайну, можна рекомендувати звернутися до таких його специфічних напрямків як:

      Розглянемо окремі, найбільш загальні правила  дизайну навчального матеріалу.
      При наповненні курсу матеріалами рекомендовано враховувати наступні особливості (з урахуванням психологічної складової).

      Щодо текстового матеріалу звертають увагу на наступне:

      • текстовий матеріал необхідно викладати лаконічно та ілюструвати наочним матеріалом (рисунки, схеми, таблиці, діаграми тощо), для залучення у сприйняття усіх репрезентативних систем людини. Але використання цих елементів повинно бути обґрунтованим, не зловживаючи, тобто не повинно бути «медіа заради медіа»;
      • необхідно враховувати специфіку сприйняття інформації з екрану комп'ютера: лекційний матеріал розбивають на фрагменти, рекомендований розмір текстової сторінки не повинен перевищувати двох-трьох стандартних екранів (17'' чи 19''), матеріал більшого розміру важко сприймається і потребує надмірного «перелистування» (прокрутки), також не рекомендується використовувати масштаб документу який потребує горизонтальної прокрутки;
      • на відміну від друкованих видань, де широко застосовуються шрифти з засічками, наприклад Times, з екрану комп'ютера краще сприймаються шрифти з м’якими лініями – Verdana, Arial, Tahoma. Trebuchet;
      • не варто ігнорувати синтаксис і орфографію, неписьменний коментатор схожий на людину з серйозними дефектами дикції та грамотності; – врахуйте, що у довгому, не розділеному на абзаци тексті важко виділити його структурні елементи та ключову думку, і загалом він важко сприймається;
      • при створенні повідомлень прагніть робити їх максимально лаконічними і доступними. Якщо потрібно акцентувати увагу на частини повідомлення, то додаткову виразність слову забезпечує написання його через пропуски, тобто в  Р о з р я д  або ЗАГОЛОВНИМИ ЛІТЕРАМИ (але слід не писати у повідомленнях або коментарях все прописними (заголовними) літерами - сприймається як крик);
      • щодо дизайну матеріалу – він повинен бути присутній (для шрифту – нахил, підкреслений, жирний тощо; для структурних елементів – їх розташування, оформлення, логічна послідовність тощо), але без перевантаження і зайвого прикрашання. Не треба забувати, що це навчальний матеріал призначений для засвоєння і саме він повинен засвоюватись, а не елементи його прикрашання.

      Окремо необхідно акцентувати увагу на вимозі доступності контенту навчального курсу для людей з особливими потребами та обмеженими можливостями. Подібні аспекти представлені також і у Рекомендаціях з Доступності Веб-Контенту Консорціуму Всесвітньої павутини (World Wide Web Consortium, W3C). Отже, потрібно враховувати, що серед користувачів дистанційних курсів, як викладачів так і що важливо студентів, певний і досить високий відсоток будуть складати люди зі особливими потребами. Серед таких вимог є, наприклад, правила написання посилань для їх коректного читання електронними дикторами, врахування при підборі розміру шрифту можливості його читання людьми з порушеннями зору, при побудові матеріалу враховувати особливості людей які можуть користуватись тільки клавіатурою тощо. І необхідно зауважити – те що є незручним чи складним у реалізації для звичайного користувача, то для користувача з особливими потребами буде суттєвою проблемою, майже нездійсненною.

      Використання кольору у дизайні, при вмілому застосуванні, може значно спростити і сприяти засвоєнню навчального матеріалу, сірий неоформлений текст вивчати не тільки незручно, але й неприємно, це може бути одним з факторів зниження мотивації навчання:

      • колір використовується для того щоб підкреслити певну частину матеріалу або візуально виділити його частини, структурувати матеріал, розділити основний та додатковий, виділити навчальний матеріал і методичні вказівки; використання кольору можна рекомендувати для виділення прикладів, приміток, зауважень тощо;
      • але необхідно обережно ставитись до позначення кольором основного тексту – вивчення матеріалу не повинно викликати напруження та роздратування у сприйнятті. Примітки та пояснення, що розташовуються у тексті не повинні бути надмірно яскравими, тому як будуть відволікати увагу від основного тексту. В той же час окремі вказівки на яких необхідно максимально акцентувати увагу (термін виконання, ключові особливості виконання завдань, уточнення чи вказівки тощо) можна позначати більш яскраво;
      • при використанні кольору необхідно запобігати перевантаженню навчального матеріалу кольоровим забарвленням – це відволікає увагу; враховувати співвіднесеність кольорів та ступінь їх привертання уваги, особливості стандартних колірних позначень мережі Інтернет (посилання, глосарій) і намагатися підібрати колірну гамму таким чином, щоб не втратити сприйняття подібних елементів.

      Також окремо необхідно сказати про особливості спілкування, адже дистанційне спілкування часто сприймається користувачем як «знеособлене», що вимагає насправді дещо більшого самоконтролю ніж при спілкуванні віч-на-віч, і нажаль може «знімати» ряд соціально-прийнятних обмежень які ми називаємо етикою спілкування [4].

      Інтернет – це система, що не має єдиного центру управління і єдиного керівництва. На сьогодні єдиного, затвердженого і обов'язкового для виконання всіма користувачами зведення правил поведінки і спілкування у мережі Інтернет не існує. Проте етикет Інтернет-спілкування (як онлайн так і оффлайн!) містить в собі негласні правила спілкування, серед яких можна виділити такі:

      • необхідність дотримання у Мережі тих же правил і норм (в тому числі норм етики), яких ми дотримуємось у реальному житті! Ці правила знайомі кожному, вони інтуїтивно зрозумілі і поширені по всьому світові;
      • ставлення з повагою не тільки до своєї, але і до чужої приватності! Правило дотримання авторства і конфіденційності інформації;
      • ніколи не забувайте про те, що Ви спілкуєтеся з живою людиною, а не комп’ютером, а часто – з багатьма людьми одночасно. Людина, яка знаходиться від Вас на відстані багатьох кілометрів заслуговує до себе такого ж шанобливого, ввічливого ставлення, як і при особистій зустрічі;
      • врахування того, що навчання відбувається у кіберпросторі! Його межі куди ширші, ніж межі звичного нам людського оточення, і в різних його частинах можуть діяти власні закони. І стикаючись з новим видом спілкування у Мережі, вивчайте його закони і визнавайте їх пріоритет;
      • при використанні специфічної термінології враховуйте чи знають (і чи повинні знати!) Ваші співрозмовники дану термінологію. Не зловживайте своєю обізнаністю, за необхідності пояснюйте терміни через примітки, посилання та інші засоби веб-простору.

      Таким чином, врахування психологічних особливостей у побудові освітнього процесу у веб-середовищі дистанційного навчання значно підвищує його ефективність, робить робоче спілкування простим, доброзичливим, приємним, а навчання – результативним!

      Список використаних джерел

      1. Анисимов А.М. Работа в системе дистанционного обучения Moodle. / А.М.Анисимов. – Учебное пособие. 2-е узд. испр. и дополн. – Харьков, ХНАГХ, 2009. – 292 с.
      2. Демкин В.П. Организационно-методическая работа при дистанционном обучении / В.П.Демкин, Г.В.Можаева /Открытое и дистанционное оборазование. – Томск, 2002. – №2 (6) – С. 15 – 23
      3. Положення про дистанційне навчання / Наказ міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466. – Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 р. за № 703/23235.
      4. Правила общения в сети Інтернет / Личный сайт учителя – режим доступу http://inforat2015.moy.su/blog/pravila_obshhenija_v_seti_internet/2015-10-29-2
      5. Проект концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років / Стратегічна дорадча група «Освіта» (СДГ «Освіта»), створена в рамках спільного проекту Міжнародного фонду «Відродження» та БФ «Інститут розвитку освіти» в липні 2014 року для надання консультативної й експертної підтримки Міністерству освіти і науки в розробці Дорожньої карти освітньої реформи.
      6. Рекомендации по планированию и учету рабочего времени преподавателей в системе дополнительного профессионального образования и дополнительного образования взрослых. / Методические рекомендации. – Москва: ФГБОУ ДПУ «ГАПМ имени Н.П.Пастухова», 2014 – 48 с.